Ювелирное обозрение

• Доступны в городах:
• Киев
• Одесса

На этой странице представлено 21 предложений купить Каптопрес цена в аптеках.

Каптопрес цена и наличие в аптеках

Вы можете приобрести препарат в любой из представленных аптек, выбрав предложение с подходящей вам ценой на Каптопрес и наиболее удобным способом доставки.

Во всех аптеках, перед тем как совершить покупку, вы можете получить консультацию провизора по поводу наличия, способов применения, подбора аналогов препарата Каптопрес, возможности его забронировать, сроках доставки.

Все цены на препараты являются актуальными, однако, если вы заметили различие между ценой на Каптопрес в аптеке и результатах поиска, просьба сообщить об этом через форму обратной связи.

Эту страницу вы всегда сможете найти в поисковых системах по запросу "Каптопрес цена" или Каптопрес купить

2 шт.

Каптопрес-Д 12.5 мг таблетки №20

Каптопрес-Д 25 мг таблетки №20

2 шт.

КАПТОПРЕС-ДАРНИЦА (Captopres-Darnitsa)

Форма выпуска:
Твердые лекарственные формы
АТС класификация:
Средства, влияющие на сердечно-сосудистую систему

Описание товара:
ИНСТРУКЦИЯ по медицинскому применению препарата КАПТОПРЕС-ДАРНИЦА (Captopres-Darnitsa)

Общая характеристика:
основные физико-химические свойства: таблетки белого цвета, с плоской поверхностью, риской и фаской, со специфическим запахом;
состав: 1 таблетка содержит: каптоприла – 0,050 г (в пересчете на 100 % вещество), гидрохлоротиазида – 0,025 г (в пересчете на 100 % вещество);
вспомогательные вещества: поливинилпирролидон низкомолекулярный медицинский, сахар молочный или лактозы моногидрат, аэросил, крахмал картофельный, магния стеарат.

Форма выпуска. Таблетки.

Фармакотерапевтическая группа. Комбинированные препараты ингибиторов АПФ. Каптоприл и диуретики. Код АТС С09В А01.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика. Комбинированный гипотензивный препарат. В его состав входят каптоприл – ингибитор ангиотензинпревращающего фермента (АПФ), и диуретик гидрохлоротиазид. Каптоприл блокирует преобразование ангиотензина I в ангиотензин II, вследствие чего ослабляется влияние последнего на резистивные сосуды, снижается общее периферическое сопротивление сосудов и артериальное давление. Каптоприл также снижает уровень других сосудосуживающих веществ (эндотенина-І, норадреналина) и повышает концентрацию сосудорасширяющих веществ (оксид азота, простациклин). Уменьшает секрецию альдостерона, вследствие чего усиливается вывод воды и натрия с мочой. Повышает концентрацию калия в крови.
Гидрохлоротиазид – мочегонное средство, которое дополняет фармакологические эффекты (фармакологическая суммация), чем обеспечивается более продолжительное антигипертензивное действие.

Фармакокинетика. Каптоприл при применении внутрь активно абсорбируется из пищеварительного тракта. В системном кровотоке на 25-30 % связывается с белками плазмы. Время достижения максимальной концентрации в плазме крови составляет около 1 часа. Более 50 % всасываемого препарата трансформируется в печени. Главными метаболитами являются каптоприл-цистеин, дисульфитный димер каптоприла. Период полувыведения (Т1/2) каптоприла – около 2-3 ч. 95 % препарата выводится через почки, половина принятой дозы препарата выводится почками в неизмененном виде. У больных с почечной недостаточностью вывод препарата замедляется.
Гидрохлоротиазид всасывается из пищеварительного тракта на 68-78 %. Период полувыведения (Т1/2) около 3-4 ч. Выводится почками 20-75 % в неизмененном виде.

Показание к применению. Разные формы артериальной гипертензии.

Способ применения и дозы. Дозы, в перерасчете на каптоприл, устанавливают индивидуально в соответствии с тяжестью заболевания. Начальная доза составляет 25 мг (1/2 таблетки), 1 раз в сутки. При недостаточном антигипертензивном эффекте суточную дозу следует увеличить до 1 таблетки (50 мг), 1 раз в сутки. Продолжительность терапии определяется индивидуально.

Побочное действие. Со стороны сердечно-сосудистой системы: чрезмерная артериальная гипотензия, ощущение сердцебиения; описаны случаи возникновения аритмии, стенокардии, инфаркта миокарда, нарушений мозгового кровообращения по ишемическому типу. Со стороны дыхательной системы: сухой кашель, бронхиты, редко – синуситы, риниты, бронхоспазм, ларингиты.
Со стороны мочевыделительной системы: редко – протеинурия, описаны случаи острой почечной недостаточности.
Со стороны электролитного и других видов обмена: гипомагниемия, гипонатриемия, гиперкальциемия; гиперурикемия, гипергликемия, гиперхолестеринемия.
Со стороны пищеварительного тракта и печени: тошнота, чувство дискомфорта в эпигастрии, диспептические явления, редко – рвота, запоры, диарея, потеря аппетита, сухость во рту, нарушение вкуса; редко – повышение активности печеночных трансаминаз, холестатическая желтуха, гепатит, панкреатит, кишечная непроходимость.
Со стороны ЦНС: сонливость, головные боли; редко – депрессия, нарушение сна, судороги, головокружение, шум в ушах, нарушение зрения.
Со стороны системы кровеобразования: редко – анемия, лейкопения, тромбоцитопения, эозинофилия; в отдельных случаях – панцитопения, агранулоцитоз.
Аллергические и иммунотоксические реакции: сыпь на коже, зуд, крапивница, ангионевротический отек, мультиформная эритема, эксфолиативный дерматит, токсический эпидермальный некролиз, повышение температуры тела, миалгии и артралгии, эозинофилия; возможны случаи возникновения "волчаночного" синдрома, фотосенсибилизации.
Другие: аллопеция, онихолизис.

Противопоказания. Каптопрес-Дарница не следует применять при таких состояниях: повышенная чувствительность к компонентам препарата; развитие ангионевротического отека при терапии, которая проводилась раньше ингибиторами АПФ; значительное нарушение функции почек (креатинин сыворотки больше 1,8 мг/1000 мл и/или клиренс креатинина меньше, чем 30 мл/мин.), а также острые воспалительные процессы в почках; стеноз почечных артерий (двусторонний или односторонний, в случае наличия одной почки), состояния после пересадки почки; стеноз аортального или митрального клапана; нарушение функции печени; коллагенозы; первичный гиперальдостеронизм; беременность; период лактации; гипокалиемия, гипонатриемия, в особенности в сочетании с гиповолемией; гиперкальциемия; подагра.

Передозировка. Выявляется в усилении проявлений описанных побочных действий. Лечение: при ранней диагностике передозировки назначают промывание желудка, солевое слабительное, взвесь активированного угля, высокую очистительную клизму. В тяжелых случаях, коррекция кислотно-щелочного состояния и водно-электролитного баланса. Экстракорпоральный диализ существенно влияет на концентрацию Каптопреса-Дарница в плазме крови. Дальнейшее лечение симптоматическое. Специального антидота не существует.

Особенности применения. Препарат можно принимать только после тщательной оценки соотношения пользы при применении препарата и потенциального риска, и при условии регулярного контроля соответствующих клинических и лабораторных показателей при таких состояниях:
– при функциональных нарушениях почек со значением клиренса креатинина 30-60 мл/мин.;
– при повышении выделения белка с мочой более, как 1 г в сутки;
– при нарушениях иммунитета;
– при одновременном лечении прокаинамидом.
С осторожностью, при условии тщательного контроля артериального давления, функции почек и состояния водно-электролитного обмена, назначают препарат пациентам с сердечной недостаточностью, нарушениями функции почек, больным сахарным диабетом, с почечной гипертензией, а также пациентам преклонного возраста (старше 65 лет). У больных с хронической сердечной недостаточностью артериальная гипертензия чаще отмечается после первых разовых доз препарата, поэтому подбор адекватной дозы следует проводить в условиях стационара.
Терапия диуретиками должна быть прекращена за 2-3 дня до начала применения препарата. В начале лечения показан регулярный контроль концентрации калия в плазме, в ходе лечения – содержимого мочевины и креатинина в плазме, картины периферической крови. Осторожно назначают препарат пациентам, которые занимаются потенциально опасными видами деятельности, требующими концентрации внимания и быстрых психических и двигательных реакций.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами. Антигипертензивное действие Каптопреса-Дарница усиливают антигипертензивные препараты, дополнительно назначенные мочегонные средства; празозин, большинство диуретиков, апрессин, бета-адреноблокаторы, верапамил, клонидин, метилдофа, октадин, препараты резерпина, антагонисты кальция. При одновременном применении Каптопреса-Дарница с нитратами (нитросорбид, изосорбида моногидрат), снотворными (нитразепам), транквилизаторами (алпразолам), трициклическими антидепрессантами и употреблении алкоголя антигипертензивное действие препарата может усиливаться. Нестероидные противовоспалительные средства (в особенности индометацин, ибупрофен) ослабляют антигипертензивное действие препарата. При одновременном приеме препаратов калия, калийсохраняющих диуретиков (спиронолактон, амилорид, триамтерен) или гепарина возможна гиперкалиемия. При одновременном приеме с препаратами лития может повышаться концентрация лития в плазме крови и соответственно усиливаться риск возникновения его побочных и токсичных эффектов. При одновременном приеме препарата с иммунодепрессантами (азатиоприн, циклофосфамид и др.), цитостатиками, глюкокортикоидами, аллопуринолом повышается риск угнетения кроветворения. Каптопрес-Дарница может усилить действие пероральных антидиабетических средств группы бигуанидов (сиофор), группы производных сульфанилмочевины (глимепирид, амарил, глипизид, глюкотрол ХЛ, глибенкламид, манинил).
Выраженность и продолжительность действия миорелаксантов (тубокурарин) может возрастать при одновременном применении с Каптопресом-Дарница.

Условия и срок хранения. Хранить в сухом, защищенном от света и недоступном для детей месте, при температуре не выше 25 С.
Срок годности – 3 года.

Условия отпуска. По рецепту.

Упаковка. По 10 таблеток в контурной ячейковой упаковке.

• 

• 

Инструкция КАПТОПРЕС-ДАРНИЦА ТАБЛЕТКИ №20 (10Х2)

Склад

діючі речовини: captopril, hydrochlorothiazide;

1 таблетка містить каптоприлу 50 мг, гідрохлоротіазиду 25 мг;

допоміжні речовини: крохмаль картопляний, лактоза моногідрат, кремнію діоксид колоїдний безводний, повідон, магнію стеарат.

Лікарська форма

Фармакотерапевтична група

Комбіновані препарати інгібіторів АПФ. Каптоприл і діуретики. Код АТС С09В А01.

Клінічні характеристики

Протипоказання

Підвищена чутливість до каптоприлу, інших інгібіторів АПФ, до гідрохлоротіазиду, інших препаратів, похідних сульфонаміду, або до інших компонентів препарату.

Наявність в анамнезі ангіоневротичного набряку під час лікування іншими інгібіторами АПФ.

Вроджений (ідіопатичний) ангіоневротичний набряк.

Виражені порушення функції нирок (концентрація креатиніну у плазмі крові більше 1,8 мг/100 мл або кліренс креатиніну менше 30 мл/хв).

Двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки з прогресуючою азотемією.

Стан після трансплантації нирки.

Стеноз устя аорти та інші обструктивні порушення, що утруднюють викид крові з лівого шлуночка.

Тяжкі порушення функції печінки (прекоматозний стан, печінкова кома).

Гіпокаліємія, гіпонатріємія при гіповолемії, гіперкальціємія, подагра.

Вагітні або жінки, які планують завагітніти (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Спосіб застосування та дози

Препарат застосовувати внутрішньо за годину до їди, оскільки при наявності їжі у шлунку всмоктуваність препарату знижується.

Дозу препарату встановлюють індивідуально, залежно від клінічної картини захворювання.

Початкова доза становить ½ таблетки (25 мг каптоприлу та 12,5 мг гідрохлоротіазиду) 1 раз на добу.

Надалі при необхідності підтримуючу дозу можна збільшити до 1 таблетки (50 мг каптоприлу та 25 мг гідрохлоротіазиду) 1 раз на добу.

Максимальний терапевтичний ефект настає через 6-8 тижнів після початку лікування. Корегування дози слід проводити із 6-тижневими інтервалами, якщо клінічні прояви не потребують швидшої зміни дозування. При недостатньому зниженні артеріального тиску у схему лікування можна включити додатково каптоприл і гідрохлоротіазид у вигляді моно-препаратів. При цьому добова доза каптоприлу не повинна перевищувати 150 мг, гідрохлоротіазиду – 50 мг.

Хворі з порушенням функції нирок.

Оскільки каптоприл і гідрохлоротіазид виводяться з організму переважно нирками, то при порушенні їх функції рівень препаратів може зростати. Рекомендується зниження дози препарату: при кліренсі креатиніну від 30 до 80 мл/хв початкова доза становить ½ таблетки

(25 мг каптоприлу та 12,5 мг гідрохлоротіазиду) 1 раз на добу вранці.

Побічні реакції

З боку системи крові та лімфатичної системи: еозинофілія, панцитопенія (особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок), тромбоцитопенія, анемія (включаючи апластичну та гемолітичну), лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз.

Порушення обміну речовин, метаболізму: анорексія, гіпоглікемія, гіперкаліємія, гіпонатріємія.

Психічні порушення: порушення сну, сплутаність свідомості, депресія.

Неврологічні порушення: головний біль, сонливість, порушення смаку, запаморочення, парестезії, порушення мозкового кровообігу (включаючи інсульт і синкопе).

З боку органів зору: нечіткість зору.

Кардіальні порушення: тахікардія або тахіаритмія, стенокардія, прискорене серцебиття, кардіогенний шок, зупинка серця.

Судинні порушення: артеріальна гіпотензія, синдром Рейно, припливи, блідість.

З боку системи дихання, органів грудної клітки та середостіння: сухий, подразливий (непродуктивний) кашель, диспное, бронхоспазм, риніт, ларингіт, алергічний альвеоліт/еозинофільна пневмонія, біль за грудниною.

Порушення травного тракту: сухість у роті, нудота, блювання, дискомфорт у епігастрії, абдомінальний біль, діарея, запор, стоматит/афтозні виразки, глосит, пептична виразка, панкреатит.

Порушення гепатобіліарної системи: порушення печінкової функції та холестаз (включаючи жовтяницю), гепатит (включаючи некроз), підвищення рівня печінкових ферментів, гіпербілірубінемія.

З боку імунної системи, шкіри та підшкірної клітковини: свербіж з висипом або без висипу, висипання, алопеція, ангіоневротичний набряк обличчя, повік, язика, інтерстиціальний ангіоневротичний набряк, периферичні набряки, кропив’янка, синдром Стівенса-Джонсона, поліморфна еритема, фоточутливість, еритродерма, пемфігоїдні реакції, ексфоліативний дерматит, аутоімунні захворювання, гарячка.

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: міалгія, артралгія.

З боку сечовидільної системи: порушення ниркової функції (включаючи ниркову недостатність), протеїнурія, поліурія, олігурія, підвищена частота сечовипускання, нефротичний синдром.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: імпотенція, гінекомастія.

Загальні порушення: стомлюваність, лімфаденопатія.

Лабораторні показники: збільшення вмісту BUN, креатиніну сироватки крові, зниження рівня гемоглобіну, гематокриту, підвищення ШОЕ, підвищення рівня антинуклеарних антитіл.

Інфекції та інвазії: сіаладеніт.

З боку системи крові та лімфатичної системи: лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, апластична анемія, гемолітична анемія, порушення діяльності кісткового мозку.

Порушення обміну речовин, метаболізму: анорексія, гіперглікемія, глюкозурія, зниження толерантності до глюкози, що може спровокувати маніфестацію латентного цукрового діабету; гіперурикемія, що може провокувати напади подагри у пацієнтів з асимптомним перебігом захворювання; порушення електролітного балансу, зокрема гіпохлоремічний алкалоз, що може індукувати печінкову енцефалопатію та кому; ацидоз; гіпокаліємія; гіпонатріємія; гіпомагніємія; гіперкальціємія; підвищення рівня холестерину та тригліцеридів.

Психічні порушення: занепокоєння, нервозність, депресія, зміни настрою, порушення сну, дезорієнтація, сплутаність свідомості.

Неврологічні порушення: головний біль, сонливість, судоми, парестезії, вертиго, запаморочення.

З боку органів зору: ксантопсія, минуча нечіткість зору.

Кардіальні порушення: постуральна артеріальна гіпотензія, серцева аритмія.

Судинні порушення: некротичний васкуліт (васкуліт, шкірний васкуліт).

З боку системи дихання, органів грудної клітки та середостіння: респіраторні порушення (включаючи пневмоніт і набряк легенів).

Порушення травного тракту: втрата апетиту, відчуття спраги, сухість у роті, нудота, блювання, подразнення шлунку, діарея, запор, панкреатит.

Порушення гепатобіліарної системи: жовтяниця (внутрішньопечінкова холестатична жовтяниця), холецистит.

З боку імунної системи, шкіри та підшкірної клітковини: реакції фоточутливості, висипання, екзема, пурпура, вовчакоподібний синдром, реактивація шкірного червоного вовчака, кропив’янка, анафілактичні реакції, анафілактичний шок, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона.

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: біль у м’язах, м’язовий спазм.

З боку сечовидільної системи: порушення ниркової функції, ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит.

Загальні порушення: гарячка, слабкість.

Передозування

Симптоми: різке зниження артеріального тиску, тахікардія, головний біль, відсутність апетиту, порушення смакових відчуттів, шкірні алергічні реакції, нейтропенія. У тяжких випадках можливі судоми, парези, шок, ступор, порушення ритму серця, брадикардія, ниркова недостатність, електролітний дисбаланс. При появі цих симптомів слід негайно припинити прийом препарату та звернутися до лікаря.

Лікування. Симптоматична терапія, спрямована на нормалізацію артеріального тиску та усунення інших симптомів.

Симптоми: слабкість, нудота, блювання, понос. Ці явища швидко зникають при зменшенні дози або відміні препарату. У деяких випадках при прийомі високих доз препарату повідомлялося про можливість виникнення таких симптомів: тахікардія, артеріальна гіпотензія, шок, запаморочення, сплутаність свідомості, розлади свідомості, спазми м’язів, парестезії, виснаження, поліурія, олігурія, анурія, гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпохлоремія, алкалоз, підвищення рівня азоту сечовини в крові (у хворих із нирковою недостатністю). Тяжкими проявами передозування можуть бути тяжкі порушення водно-електролітного балансу та розвиток коматозного стану як результат безпосередньої патологічної дії гідрохлоротіазиду на центральну нервову систему.

Лікування. Для виведення препарату зі шлунка рекомендується викликати блювання; промивання шлунка, застосування сорбентів. У разі виникнення тяжких проявів передозування хворий підлягає негайній госпіталізації у спеціалізований лікувальний заклад для проведення інтенсивних детоксикаційних заходів (гемодіаліз), а також усунення водно-електролітних порушень, нормалізації функції серцево-судинної, дихальної та центральної нервової систем, відновлення функції нирок. Специфічного антидоту немає.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Препарат протипоказано застосовувати вагітним або жінкам, які планують завагітніти. Якщо під час лікування препаратом підтверджується вагітність, його застосування необхідно негайно припинити і замінити іншим лікарським засобом, дозволеним до застосування у вагітних.

Препарат не слід застосовувати у період годування груддю.

Даних про застосування препарату дітям немає.

Особливості застосування

Перед початком лікування препаратом слід зменшити або повністю припинити прийом діуретиків.

Під час застосування препарату слід періодично визначати рівень електролів (зокрема калію), вміст сечовини та креатиніну у плазмі крові, картину периферичної крові.

Під час застосування препарату показана дієта з низьким вмістом натрію.

Під час застосування препарату не рекомендується вживати алкогольні напої.

Препарат застосовувати з обережністю пацієнтам із порушенням водно-електролітного балансу (внаслідок інтенсивної сечогінної терапії, діареї, блювання, дієти зі зниженим вмістом натрію) та пацієнтам на гемодіалізі, оскільки можливий розвиток артеріальної гіпотензії. Перед застосуванням препарату слід провести корекцію водно-електролітного балансу.

Препарат застосовувати з обережністю хворим з вираженими порушеннями серцевої діяльності, пацієнтам літнього віку (понад 65 років). Призначення препарату цій категорії пацієнтів можливо тільки в умовах ретельного контролю артеріального тиску, функції нирок, стану водно-електролітного обміну.

Особливості застосування, пов’язані з наявністю у складі препарату гідрохлоротіазиду.

Препарат застосовувати з обережністю при порушенні функції печінки або при прогресуючих захворюваннях печінки, оскільки тіазидні діуретики можуть спричинити порушення водно-електролітного балансу, що може призвести до швидкого розвитку печінкової коми. Призначення препарату цій категорії пацієнтів можливе тільки в умовах ретельного контролю артеріального тиску, функції нирок, стану водно-електролітного обміну.

Препарат слід застосовувати з обережністю при порушенні функції нирок, оскільки тіазидні діуретики можуть спричинити азотемію. Також можлива кумуляція препарату. При прогресуванні захворювань нирок, що характеризуються підвищенням рівня залишкового азоту крові, слід ретельно оцінити доцільність продовження терапії та у разі необхідності припинити лікування.

Гіпотензивна дія гідрохлоротіазиду може посилюватися після симпатектомії.

У пацієнтів, які приймають гідрохлоротіазид, можливе загострення подагри через підвищення концентрації сечової кислоти, клінічне виявлення прихованої форми цукрового діабету, загострення системного червоного вовчака.

Під час лікування тіазидними діуретиками повідомлялося про випадки реакцій фоточутливості. Якщо під час застосування препарату виникають реакції фоточутливості, то препарат рекомендується відмінити. Якщо лікар вважає за необхідне повторне призначення діуретика, рекомендується захистити ділянки тіла, які піддаються впливу сонячних променів або штучного УФ-опромінення.

Гідрохлоротіазид може спричинити водно-електролітний дисбаланс (гіпокаліємія, гіпонатріємія та гіпохлоремічний алкалоз). Симптоми: сухість у роті, спрага, слабкість, млявість, сонливість, неспокій, біль у м’язах або судоми, м’язова слабкість, артеріальна гіпотензія, олігурія, тахікардія та шлунково-кишкові розлади, такі як нудота і блювання. Хоча одночасне застосування з каптоприлом зменшує ризик розвитку гіпокаліємії, спричиненої гідрохлоротіазидом, до групи високого ризику розвитку гіпокаліємії належать пацієнти з цирозом печінки, підвищеним діурезом, недостатнім пероральним заміщенням втрати електролітів, а також особи, які отримують терапію глюкокортикостероїдами або адренокортикотропним гормоном. У спекотну погоду у пацієнтів, схильних до набряків, може виникнути гіпонатріємія, зазвичай помірна і така, що не вимагає лікування.

Гідрохлоротіазид може спричинити гіперкальціємію. Тому перед проведенням визначення функції паращитовидних залоз застосування препарату слід припинити.

Гідрохлоротіазид може підвищувати рівні холестерину і тригліцеридів, знижувати в крові вміст магнію та тиреоглобулінів, що зв’язують йод (без ознак порушень функції щитовидної залози).

Гідрохлоротіазид може стати причиною позитивного тесту на допінг.

Особливості застосування, пов’язані з наявністю у складі препарату каптоприлу.

Препарат слід застосовувати з обережністю пацієнтам з порушенням функції нирок (кліренс креатиніну менше 40 мл/хв). Початкові дози каптоприлу слід призначати відповідно до кліренсу креатиніну, а в подальшому залежно від реакції пацієнта на лікування. Слід регулярно проводити контроль показників функції нирок (на початку і періодично під час лікування): визначати рівень калію та креатиніну у плазмі крові.

Препарат слід застосовувати з обережністю пацієнтам з неускладненою артеріальною гіпертензією, оскільки в окремих випадках можливий розвиток симптоматичної артеріальної гіпотензії. Імовірність її розвитку зростає у пацієнтів із порушенням водно-електролітного балансу (внаслідок інтенсивної сечогінної терапії, діареї, блювання, дієти зі зниженим вмістом натрію) та пацієнтів на гемодіалізі. Також симптоматична гіпотензія спостерігалася у пацієнтів із серцевою недостатністю. Лікування таких хворих слід розпочинати під наглядом лікаря, низькими дозами, при цьому ретельно підбирати дози. Це також стосується і пацієнтів з ішемічною хворобою серця або захворюванням судин мозку, у яких значне зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або порушення мозкового кровообігу (інсульту).

Необхідно уникати прийому каптоприлу при розвитку кардіогенного шоку і значних гемодинамічних порушень.

Препарат слід застосовувати з обережністю пацієнтам з реноваскулярною гіпертензією, оскільки при одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ підвищується ризик розвитку тяжкої артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності. Лікування таких хворих слід розпочинати під наглядом лікаря, низькими дозами, при цьому ретельно підбирати дози.

Препарат слід застосовувати з обережністю хворим на цукровий діабет, які приймають пероральні протидіабетичні засоби або інсулін, та регулярно проводити контроль рівня глюкози в крові, особливо протягом першого місяця лікування.

Дуже рідко прийом інгібіторів АПФ пов’язаний із синдромом, що починається з холестатичної жовтяниці і швидко прогресує до некрозу печінки та (іноді) призводить до летального наслідку. Механізм цього синдрому не визначений. Пацієнтам, які отримують інгібітори АПФ і у яких розвинулась жовтяниця або помітне підвищення рівня печінкових ферментів, слід припинити застосування інгібіторів АПФ і звернутися до лікаря.

У пацієнтів, особливо які приймають відносно високі дози каптоприлу (більше 150 мг/доба) або з порушенням функції нирок, можливий розвиток протеїнурії. Вміст білка

в сечі більше 1 г на добу було зареєстровано приблизно у 0,7 % пацієнтів, які отримували каптоприл. Нефротичний синдром діагностовано у 20 % пацієнтів з протеїнурією. У більшості випадків протеїнурія зникала протягом 6 місяців після відміни препарату. Параметри функції нирок, такі як рівень азоту сечовини та креатиніну, змінювались рідко. У хворих із порушенням функції нирок слід визначити вміст білка в сечі до лікування і періодично контролювати під час терапії препаратом.

Повідомлялося про випадки нейтропенії, агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ. У пацієнтів з нормальною функцією нирок при відсутності інших факторів нейтропенія спостерігається рідко. Вкрай обережно препарат слід призначати хворим з колагенозами, пацієнтам, які проходять курс лікування імунодепресантами, приймають алопуринол або прокаїнамід, а також при поєднанні цих станів, особливо на тлі наявного порушення функції нирок. У деяких таких пацієнтів розвиваються тяжкі інфекції, які не завжди піддаються інтенсивній терапії антибіотиками. При застосуванні препарату у таких пацієнтів слід проводити періодичний контроль кількості лейкоцитів у крові та їх диференціальний підрахунок (до лікування, кожні 2 тижні протягом перших трьох місяців терапії і періодично у подальшому) і попередити хворого про необхідність повідомляти про будь-які ознаки інфекції (підвищення температури, збільшення лімфатичних вузлів, біль у горлі). При виникненні нейтропенії (кількість нейтрофілів Написать отзыв